Сюжет другого сезону “The Last of Us” продовжує заворожувати глядачів, розкриваючи нові грані постапокаліптичного світу, у якому живуть наші персонажі. Як і в першому сезоні, шоу коливається між точною адаптацією вже відомого матеріалу та розширенням його, щоб відповідати формату телебачення. У той час як гравці мали нагоду спостерігати за деякими моментами у “The Last of Us Part 2” у 2020 році, тепер глядачі змогли це побачити кілька тижнів тому в другому сезоні. На початку епізоду Еллі та Діна цілуються під час повільного танцю, і бармен громади Джексона, Сет, робить зауваження, щоб вони зупинилися, оскільки це місце публічне.
Здається, що його критика має певну логіку, але далі він чітко висловлює своє ставлення, вживаючи гомофобний термін. Це викликає гнів Джоела, який вдаряє Сета. Цей момент, здавалося б, простий епізод у відносинах персонажів, стає дещо складнішим, коли шоу продовжує повертатися до постаті Сета, намагаючись з’ясувати його роль у тутешньому суспільстві.
“The Last of Us” намагається подати гомофобію як єдине упередження, яке пережило апокаліпсис. Але це ставлення не є задовільним: упередження не просто декорація чи одноразовий трюк для характеризації. Коли творці шоу акцентують на одного персонажа, ігноруючи інші важливі теми, це викликає запитання щодо об’єктивності та глибини оповіді.
Про це пише Polygon. Переходячи до більш детального розгляду ситуації, в якій опинились герої, контекст шоу виглядає обмеженим. Сет зображується не як типовий злий персонаж, а як такий, що мав «гарячу ігрову мить». Але чи дійсно це виправдовує його поведінку? Коли у когось є така ненависть до певної групи людей, як можна зневажати їхню гідність?
Якщо фіктивні персонажі, як Сет, були реальними людьми, то питання вибачення і відновлення відносин стояло б на першому плані. Глядацька спільнота могла б сподіватися, що лідер громади Марія примусить Сета вибачитися. Але, як ми бачимо, події виходять за межі простого моменту з гнівом і образою, формуючи у глядача подекуди образливе враження.
Ця маленька арка історії, яка має місце лише в телеадаптації, говорить про те, що громада Джексона намагається навчитися боротися з упередженнями, однак це не завжди сприймається глядачами як послідовне і чесне. Тим часом на фоні глобального колапсу людських відносин, «The Last of Us» пропонує нам замислитися про тих, хто залишився поза межами формування уявлень про “своїх” і “чужих”.
У серіалі питання стосунків у суспільстві завжди має своє значення. Кожна з груп, навіть якщо вони і колонізовані у насильство, має певну взаємоповагу до жінок і меншин. А зображене протиріччя у висвітленні гомофобії виглядає надуманим і суперечливим, адже таке коріння проблеми забруднює весь сюжет.
Справжній виклик перед тими, хто працює над створенням таких серіалів, полягає у глибокому осмисленні соціальних проблем. Не можна стверджувати, що апокаліпсис міг ліквідувати одні упередження, залишивши інші. Це неприйнятно. Ідея, що гомофобія залишилася єдиною рисою після глобального хаосу, ігнорує реальні проблеми суспільств.
Таким чином, “The Last of Us” не тільки розкриває глибину відносин між героями, але й порушує важливі питання про сучасні соціальні явища, якими насичений світ відеоігор і телевізійного формату. І, безумовно, такі серйозні питання вимагають більшої уваги й обережності у їхньому висвітленні, щоби не стати частиною забрудненої наративної системи.
Підпишись на нас в Google НОВИНИ, та отримуй більше свіжих новин!